Через силу відриваю погляд від вирізу і дивлюся в монітор. Опускаю руку на мишку й трохи схиляюся через плечі. Другу руку залишаю на спинці стільця. В голові проноситься: "Але ж зараз тут нікого немає, крім нас". Нахиляюся ще нижче. Моя голова трохи вище її плеча. Вона, напевно, відчуває моє дихання. Мені навіть здається, що чує божевільний ритм мого серця. Стаю більш нахабним і проводжу язиком по вуху...