Анюта паршива хвойда і тварюка (ОПОВІДАННЯ)

Вранці, крізь сон, я почув, як у двері подзвонили. Я не ворухнувся, марно сподіваючись, що більше дзвону не буде, проте довелося підніматися і, шмигаючи носом, шаркаючи капцями, плестися у передпокій відчиняти. Це була Анюта. Вона стояла, схиливши набік голову і виразно дивилася на мене своїми красивими карими очима.
- Ну, проходь, коли вже прийшла, - пробуркотів я, намагаючись не видати хвилювання.
Напередодні ми з Анютою були у гостях, де ця тварюка напилася шампанського і стала загравати з братиком хазяйки. Я попередив її, щоб вона припинила, пригрозивши негайно піти, але Анютку тільки роздражнили мої ревнощі - вона реготала п'яненьким голоском і продовжувала свою чорну справу. Я виконав погрозу... пішов додому. По дорозі, звичайно, пнув носком черевика пару камінців, але прийшовши до себе досить швидко заспокоївся. Анюті, в загалі то, невперше було так поводитися.
І ось вона, зранку, вже у мене.

- Мішко, подай, будь ласка, мені капці, - сказала Анюта, увійшовши в передпокій.
- Обійдешся, так походиш! - зло відповів я.
Аня покірно скинула свої туфлі і пішла босоніж за мною в кімнату.
Я розлігся на своєму лежбищі, а моя гостя сіла на стілець прямо переді мною, закинувши ногу на ногу. Я дивився на її оголені ступні. Аня посміхалася; вона знала, що може ними пишатися. Як і багато чим іншим. На ній була біла легенька спідничка трохи вище колін і строката блузка в квіточку.
- Ну що, тварюка, трахнулася з Іваном (так звали брата нашої вчорашньої хазяйки)? - запитав я.
- Так, трахнулася. Трахнула я його, - відповіла Анюта. Бідний хлопчик ніяк спочатку не міг зрозуміти, чого я від нього хочу. На сходах довелося. У ванній все ж таки стрьомно - люди ще не розбіглися.
- Неси, кажу, пальто якесь старе або товсту ковдру. Він, молодець, швиденько вправився. Вийшли з холу, розстелили, і вперед!
- А ти на живіт одразу лягла? - спитав я, починаючи передчувати.
- Ага! Одразу! Він так ніби здивувався трохи, попою це я відчула, а потім почав тикатись в мене, але не туди куди треба.
- Не так, дурню, кажу, в дупу мені встав! Чую, він запихкав, прилаштовується. Але, мабуть, уперше, бо нелегко йому було. Я допомагаю... пальчики намочила, провела там, долонями сідниці розсунула - тепер, гадаю, все піде нормально. І справді... відчуваю, увійшов Іван у мене. Поступово м'яко рухається делікатний хлопчик, молодець. Справжні історії на ua.paprikolu.net Але от вже і взагалі пірнув він мені в попу, так добре мені стало! - Давай, миленький, давай, - шепочу я йому, трахай мене, трахай мою дупу...
- Ну, годі, набридло! - піднявся я з дивану, - ти що це мене навмисне дражниш?! От тварюка! Сучка ти – ось ти хто! Нереальна, паршива шльондра та тварюка!! І що ж мені робити з такою тварюкою?!
- Я-а тобі скажу! - заспівала Анюся. - Мишко, я тобі ось що скажу, тихо повторила вона ніжно. Таку тварину як я, просто треба драти. Драти як Сидорову козу. Тільки тоді ця «коза», можливо, на якийсь час зрозуміє, як потрібно поводитися, а як НЕ ТРЕБА.
- Ти чуєш мене, Майкл-Бебі?
- Я чую тебе, - відізвався я, ковтаючи ком, що підступив у горлі.
- Ну, то й що ж?
- Ти це серйозно?
- Звісно серйозно! Візьми ремінь та відлупцюй мене як шкідливу дівчинку!
Я дістав зі шафи вузький шкіряний ремінь і, підійшовши до Анюти, звелів їй лягти животом донизу на диван. Вона без сперечань послухалася.
Коли моя рука піднялася вгору, щоб нагородити Анюту першим ударом, вона поцікавилася...
- Що ти збираєшся робити?
- Як що? - здивовано промовив я. - Збираюсь віддерти тебе!
- Таких неслухняних дівчаток, як я, треба пороти Тільки По Голій Попі!
- Невже ти не міг здогадатися наказати мені задерти спідницю і спустити труси?
- Ну-у... так... - намагався щось вигадати я виправдовуючись.
Анютка з невдоволенням піднялася, зняла спідницю, потім спустила свої крихітні трусики, що ледве прикривали її опуклий зад і знову лягла обличчям донизу.
Я почав пороти її по голій дупі. Хлясь! Хлясь! Хлясь! Хлясь!
Анюта стогнала. Але не дуже голосно. Вона терпіла, бідненька. Адже було доволі раненько, дехто з сусідів міг ще спати. Я з насолодою продовжував сікти Анютину дупу, поступово приходячи в екстаз.
- Так! Так! Так мене! Так мене, тварюку! Дери мене, шльондру отаку! – хрипіла Аня.
Напевно, я всипав їй не менше сорока разів.
Нарешті я відчув, що вже скоро у мене станеться «виверження».
Я відкинув убік ремінь, як шуліка накинувся на розпластану Анютку, розсунув їй сідниці і різко увійшов в анус. Аня здригнулася і в цей момент почало виливатися моє сім'я. Відпорота Анютина дупа підстрибувала назустріч моєму натиску. Я продовжував трахати по інерції цей чудовий зад, доходячи до «глибини її глибин».
Зовсім вибившись з сил, я трохи полежав на Ані, цілуючи її в шию та вуха.
- Молодець, Мишко, ти добре мене віддер! - сказала Анюта, і незрозуміло було яке малось на увазі «віддер», - перше, чи те що було після - що саме вона мала на увазі. - Тепер я краще себе поводитиму! Бо, якщо щось буде не так, ти одразу знімеш ремінець і відлупцюєш, та так, що мало не покажеться!
- Так, це я тобі гарантую! - Вимовив я, дуже задоволено.
- Але знаєш, Любий, я не трахалася з Іваном, я тобі збрехала! – сказала Аня.
- Як так збрехала?! - здивувався я. – Насправді, я все це придумала, вигадала, розумієш?! – продовжувала Хитра Тварина. Адже Іван виявився ще тим посильним, його тільки за смертю послати!
Я йому сказала... принеси ковдру, хтозна, скільки він рився у своїх смердючих речах!
- Адже на сходах холодно! Я вилаялася на цього дурня, і повернувся. На кухні горілки влупила, добре так стало мені, тепло розлилося. Коли він підійшов до мене на кухню з ковдрою, я його вилаяла, бідолашного, тай грець із ним!
- Знаєш, що найголовніше хочу сказати я тобі?
- Що ж?
Зрештою, я збрехала тобі, так?
- Ну... мабуть, так - промовив я.
- А за брехню б'ють по дупі?
Замість відповіді я лиш ковтнув слину.

Додати коментар

Коментарі

nikolay
Знайомство, для відносин та дружби.
Гість
1 клас було
Гість
Не погано дітки