Їй подобалися хлопчики у костюмах. Усі, окрім начальника паралельного відділу Михайла. Молодий і надмірно самовпевнений він постійно чіплявся до неї і це її дуже відволікало.
До того ж з настанням літа виникла й інша проблема – Віта більше не могла ходити в чорних колготах на роботу, їх довелося замінити панчохами. Тільки панчоха Віта ніколи в житті не носила і відчуття прохолоди на стегнах під спідницею її сильно заводило. Будучи скромною дівчиною вона нерідко помічала що червоніє, незручно сідаючи в метро - з-під її тісної спідниці раптом на мить з'являвся краєчок незагорілої шкіри. Спідницю доводилося судомно смикати, але ось погляди чоловіків після такого... Для звичайної дівчини все б їй зійшло з рук, але натуральне світле кучеряве волосся до плечей і груди четвертого розміру робили її об'єктом уваги всіх чоловіків на червоній гілці в часи пік.
Загалом доїхати до роботи для Віти стало цілою пригодою. Хлопця в неї не було вже рік. Як переїхала до столиці, втратила свого коханого. Тому в снах її вже не раз з’являвся Михайло, який примушував ставати у різні пози, але наяву скромність не дозволяла їй навіть думати про це.
Віта як завжди влізла на своїх шпильках у вагон, і натовп притис її до дверей протилежних входу. Нічого нового: «…о 8-й ранку у метро тебе і внесуть і винесуть, роздягнуть, зґвалтують», як казала її наставниця Валерія на роботі. Тільки ось Віта ніколи не думала, наскільки це близько до істини.
Намагаючись розставити ніжки трохи ширше, щоб хоч якось утримувати рівновагу, Віта вперлася однією рукою в скло з написом «не тулитися», другою продовжувала стискати ручку сумки з ноутбуком. Майже відразу вона відчула дотик до своєї кругленької дупки.
"Звичайно, в тісноті буває всяке і в мене чим тільки не упиралися, але цього разу це рука!" подумала про себе Віта. Вона намагалася не надавати цьому значення, але легке похитування вагона і вітерець звідкись знизу змусили її згадати, що вона стоїть розставивши ніжки в тісному вагоні на шпильках. В тісній спідниці і в маленьких білих трусиках. А між трусиками та гумкою панчіх є досить широкий незахищений простір її міцних стегон. Ніжна шкіра покривалася мурашками від кожного «випадкового» руху чужої руки.
Вже через хвилину своєї вимушеної через тісноту покірності Віта відчула, як рука ніжно гладить її по талії... по правій сідниці... потім стиснула ліву...
І хоча пестощі їй зазвичай подобалися, все-таки безпардонність незнайомця була просто обурливою: «Мені залишилося п'ять станцій. Не треба здіймати галас»…
Але атака не зупинялася. Раптом Віта відчула, як ззаду нога невідомого увійшла в простір між її ніг.У тісноті таке траплялося й раніше, але зараз ця нога терлася об її затягнуту в панчоху ніжку… коліно піднімалося вище… Віта спіймала себе на тому, що її дихання різко скоротилося і стало глибоким.
Їй захотілося обернутися щоб пирхнути в очі цьому негіднику, але яке ж було її здивування, коли повернувши голову, вона побачила жіноче обличчя.
Жінка 35 років, в окулярах. Чорне волосся зібране в дульку. Підступна, майже вампірська усмішка на обличчі… Більшого Віта розгледіти не встигла, бо Жінка шльопнула її по попці і притиснула до дверей. Віта, задихаючись від збудження, почервоніла й упіймала себе на думці, що її щільні білі трусики в чорний горошок вже наскрізь мокрі. Ніжна жіноча рука не змусила себе довго чекати і, перевіривши покірність жертви контрольним ляпасом, ковзнула в розріз спідниці.
Пальці ледь торкнулися ніжної шкіри над панчохами, а Віта вже закусила губку. Звичайно, якби це був чоловік вона б уже репетувала на весь вагон, але помірність і ніжність руки змусили її забути про все…
- Та ти вся тремтиш, дівчинко моя ...
Що-небудь відповісти на це Віта просто фізично не могла, тому що пальці Жінки вже торкнулися її статевих губок через трусики і варто їй тільки звільнити цю пухку нижню губку, як вона почне стогнати як маленька повія. Два пальці пройшлися трусиками далі і вище ... до клітора ... Диктор оголосив нову станцію, але Віта чула це все ніби крізь сон. Вона стояла припечатана до дверей у вагоні метро, однією рукою стискаючи сумку з ноутбуком, другою долонькою впираючись у скло, а попка… попка ніби забувши про те, що її господиня скромниця і вже рік як «незаймана», вигиналась, ловлячи кожен новий рух пальців під спідницею.
- То ти вже вся течеш…
Пальці розмазували мастило по стегнах над панчохами, а Віта ще більше заводилася від того, що її, дівчину пристойну, яка за рік у столиці не дозволяла собі навіть фліртувати з хлопцями, обговорює і до того ж дуже правильними словами, незнайома доросла жінка. Пальці ковзнули по трусиках і стиснули кліторок. Віта застогнала в очікуванні нового руху подушечок пальців, від якого вона вже точно кінчить. Але вони завмерли.
- Такий тверденький ... Ти що зовсім себе не задовольняєш? Не чекаючи відповіді жінка сильно шльопнула Віту по попі.
Вона говорила їй на вухо, але досить голосно, якби не галас у метро, оточуючі точно почули б:
- Хочеш кінчити? Завжди сідай у третій вагон. А сьогодні дозволяю комусь відсмоктати. Губки в тебе для цього досить пухкі... Все зрозуміла?
- Так. - З подивом для себе самої тихенько відповіла Віта.
Дівчина ледь перебираючи ногами на шпильках, поспішала крізь тополину хуртовину до червоних пагорбів. Вона не пам'ятала, де вийшла жінка. Не пам'ятала, як поправляла спідницю і намагалася заспокоїтися. Хоча б, щоб не видно були соски, що встали навіть крізь досить щільний ліфчик.
Під спідницею було прохолодно від того, що вітер обдував мокрі стегна, але всередині тіла палала справжня пожежа. В офіс Віта увійшла облизуючи губи. Жодних думок про роботу не було. У роті від збудження рясно виділялася слина. У нічних жарких фантазіях вона не раз «брала в рот». Їй подобалося уявляти себе з великим товстим членом у роті і дико заводив сам вислів «брати до рота». Але коли проходила ніч, хороша дівчинка Віточка і подумати про це боялася.
Охоронець зажадав перепустки. ua.paprikolu.net. Так обірвався порочний сон Віти.
- Я здається забула його вдома, але ж ви мене повинні пам'ятати - я працюю тут вже півроку.
- Дівчино, я на зміні. - Глибоким голосом, від якого у Віти затремтіли коліна, промовив охоронець-працюю у вас перший день. Марш за перепусткою.
В голові у Віти промайнула картина повернення на орендовану квартиру, щоб узяти перепустку, запізнення на роботу на три години та позбавлення премії. А значить переїзд ще далі на околицю.
- Я не можу повернутися, пропустіть мене, будь ласка. - Віта зазвичай робила вираз «кошеня зі Шрека» завжди, коли треба було швидко отримати бажане.
Охоронець суворо оглянув молоденьку сучку в білій блузці з цицьками 4го розміру, тугій спідниці, що обтягує пухку попку і на шпильках.
- Зайди.
Віта переступила поріг кабінету охорони та зачинила за собою двері. У мозок немов голкою вп'ялися слова Жінки з метро: «А сьогодні дозволяю комусь відсмоктати».