– Скажи, коли ти вперше відчула оргазм? – Ілона сиділа перед каміном, задумливо крутила в руках келих вина. Вигляд у неї при цьому був мрійливий до непристойності.
– А, вже й не згадаю! – Відмахнулась я. – Напевно, десь на другому році активного статевого життя. Чого це тебе раптом потягло на відвертість?
– Знаєш, Іро... – Моя подруга поставила келих на підлогу й усміхнулась. – Я маю на увазі зовсім не те, про що ти подумала. Банальне тремтіння вище колін – це все зрозуміло і з нашим темпераментом досягається після другого поцілунку в шию. А от так, щоб небо в діамантах...
– Ой, матінко, ти, здається, перечитала на ніч Мопассана! – Зареготала я.
– Головне, щоб не Маркіза де Сада... – Усміхнулась вона. – Якщо чесно, я останнім часом нічого, крім журналів, не читаю.
– Яких журналів? – Не втрималась я від шпильки.
– Розумних, Іро... – Ілона зробила довгий ковток вина, потім знову поставила келих на підлогу. – А щодо неба в діамантах... Що це таке – я дізналась, доживши до поважного віку у двадцять три роки й змінивши... ну, не будемо уточнювати, скільки чоловіків.
– Так, не будемо, – у голові я швидко провела обчислення, й вийшло, що лише тих її коханців, яких я знала, вистачило б на дві футбольні команди. З тренерами, прес-секретарями і кухарями.
– Так от, десь півтора тижня тому я познайомилась з Аресом.
– Це що, в нього таке ім’я?
– А біс його знає. Може, й прізвисько. Зараз мене це вже мало хвилює...
У напівтемряві бару «Ностальжі» фігури людей, здавалося, не ходили, а плавали в сизій сигаретній димці. Ілона тихо й методично напивалася найдешевшим вином, яке тільки можна було знайти в цій забігайлівці. Холоднокровний і об’єктивний спостерігач, що живе всередині кожного з нас, уже не раз нагадував їй, що час би забиратися звідси, бо добром такі посиденьки не закінчуються. У думках пославши своє «друге я» куди подалі, Ілона вилила в склянку залишки шмурдяку.
– Ух ти, яка кішечка! – пролунав гучний п’яний голос над її вухом. – Ходімо, потанцюємо, лялечко?
Сильна чоловіча лапа потягла її за руку. Ілона підняла голову. Над нею височів кремезний суб’єкт із мутними очима. Дівчина ще не була настільки п’яна, щоби віддатися такій мавпі.
– Вали звідси, козел. – Стандартне формулювання для таких випадків. Можна, втім, і нарватися.
– Ах ти, паскуда! – Суб’єкт смикнув її за рукав. Ілона не втрималася й полетіла на підлогу.
– Залиш її в спокої. – Знизу Ілоні були видні тільки ноги в черевиках, розміром десь сорок четвертим.
На здивування дівчини, відповіді від п’яного нападника не послідувало. Він чомусь знітився й промимрив:
– Я... це... Ну, коротше, типу...
– Пішов геть. – Голос залишався тихим і незворушним. Потім його власник нахилився вниз і подав Ілоні руку. – Вставай, красуне, і давай-но теж щезнемо звідси якнайшвидше.
Той, хто говорив, виявився молодим чоловіком років тридцяти, у довгому пальті та широкополому фетровому капелюсі.
«Суміш ковбоя й мушкетера», – чомусь подумалося Ілоні. Краєм ока вона помітила, що в другій руці він усе ще тримає невеликий пістолет. Так, з таким аргументом не посперечаєшся...
Вийшовши на морозне повітря, Ілона почала швидко тверезіти. Коли вони дійшли до її будинку, про випите вино нагадував тільки гидкий присмак у роті. Зупинившись біля комерційного кіоску, Ілона купила собі пачку «Орбіта».
– І чого тебе потягло в це місце? – задумливо спитав її супутник. – Поруч же купа нормальних забігайлівок. Ну, я там одного свого знайомого шукав. А ти?
– А мені напитися хотілося, – буркнула вона, закутуючись у куртку: мороз посилювався. – Поскандалила зі своїм хлопцем, він виявився рідкісною сволотою... Вибач, не хочу тебе грузити.
– Та нічого, продовжуй, – знизав він плечима. – Мені байдуже, а тобі виговоритися треба.
І Ілону понесло. Все, що накопичилося в ній за останні два місяці, вона почала розповідати зовсім незнайомому чоловікові.
Якось само собою вийшло, що вона впустила його до себе додому. Години через півтори, коли словесний потік вичерпався, вона тихо схлипнула й з досадою провела рукою по очах.
– Ну от, розмазало мене... Соромно самій.
Чоловік безшумно підвівся з крісла.
– У тебе кава є? Я зварю.
Ілона кивком голови вказала на двері кухні.
– Там, на столі. І кава, і кавоварка.
П’ять хвилин потому він поставив перед нею чашку з ароматною кавою.
– Ми, до речі, з тобою досі не знайомі. Ну, з твоєї розповіді я зрозумів, що тебе звати Ілона. Гарне ім’я. А я – Арес.
– Римський бог війни, – усміхнулася дівчина.
– Грецький, – поправив він. – Римляни свого Марсом охрестили. Але насправді я людина дуже мирна. А що до пістолета, – він поплескав себе по кишені піджака, – то це пугач. Мало що за виродки трапляються... Так от, Ілоно, я, звісно, не психіатр, але тобі спочатку варто було б розібратися в собі. Подумай, чого ти насправді хочеш від чоловіків. Між іншим, у тебе вкрай занижена самооцінка. Став себе вище – і все вийде.
Він розвернувся і пішов до виходу.
– Ей! – Ілона несподівано зрозуміла, що їй шалено не хочеться, щоб він ішов. – А ти не...
– Чи не хочу я залишитися? – Він узяв із полиці капелюха. – Ні. Інакше я почну тебе спокушати й нічим не відрізнятимуся від інших самців. Бувай!
І він зачинив за собою двері.
Через три дні Ілона знову зіткнулася з Аресом на порозі свого будинку. В руках у чоловіка був букет троянд.
– Тільки не кажи мені, що наша зустріч випадкова, – засміялася вона.
– Тобі ж не п’ятнадцять, щоб ти вірила в такі казки. Я вже з півтори години чекаю.
– А якби я не прийшла?
У відповідь Арес тільки знизав плечима. Зайшовши, він допоміг їй зняти куртку, потім скинув пальто сам.
– Для початку звари ще раз каву, – попросила вона.
Чоловік кивнув і пішов на кухню. Коли він повернувся, Ілона вже лежала в ліжку.
– Швидка ти яка...
– А ти що, не за цим прийшов? – Вона простягнула до нього руки. – Іди до мене.
Арес, очевидно, хотів щось сказати, потім заплющив очі й тихо зітхнув. Було враження, що подумки він рахує до десяти.
– Невже ти передумав? Чи хочеш прочитати мені чергову лекцію про те, що не хочеш бути «як усі»?
– І тому прийшов до тебе з трояндами під вікно. Не сміши. – Арес почав знімати піджак. – Так, я не хочу вкладатися в банальні рамки нашого божевільного суспільства. До того ж, ти гідна того, щоб за тобою красиво залицялися. Втім, я тебе захотів у той момент, як побачив.
– У такому разі ти добре тримався. – Ілона з неприхованим задоволенням дивилася на чоловіка, що стояв перед нею роздягненим. Арес був добре складений. Дівчина відкинула ковдру, відкривши своє гарне тіло.
Арес ніжно провів пальцями по її шиї. Ілона заплющила очі й солодко потягнулася.
– Не дражни мене, я хочу...
Він нахилився й поцілував її в губи.
– Ти дуже красива. – Його рука ніжно стиснула груди дівчини. Ілона застогнала. Вперше в житті дотик чоловіка викликав у ній таку солодку тремтіння.
Арес був ніжний і неквапливий. Він неспішно досліджував усе тіло Ілони, не оминаючи жодного сантиметра, пестячи дівчину руками, губами, язиком...
Спочатку Ілона намагалася відповідати на його ласки, а потім зрозуміла, що чоловікові значно приємніше буде її німа покірність. Вона заплющила очі й розчинилася в його ніжності.
Ілона ніколи не любила слова «віддаватися». Воно здавалося їй вульгарним і грубим. І лише зараз вона зрозуміла, що жінка справді може віддатися повністю, без залишку – хоча би через звичайну довіру до чоловіка.
Арес ковзав язиком по її шиї, пружним грудям, плоскому животу, а потім почав пестити маленьку печерку між її ніг. Стогін Ілони перейшов у голосні вигуки. Ніжно взявши її за сідниці й трохи піднявши їх угору, він грав із нею, наближаючи мить оргазму.
Ілона вкусила губи, щоб заглушити крик, але він вирвався мимо її волі:
— Давай же, давай, трахай мене!
Він із силою увійшов у неї. Очі дівчини розкрилися від неземного блаженства, що впало, ніби океанська хвиля. Вона зітхнула майже одразу... Наче гігантський шторм підняв її над поверхнею океану й шпурнув у небо – назустріч зорям.
Ілона втратила орієнтацію й лише падала, падала, падала в темну прірву, що закрутила перед її очима стелю та стіни кімнати.
Поцілунки Ареса ставали все пристраснішими. Ілона вигиналася під ними, стогнала, смикала його волосся... Зараз нею керувало лише одне бажання: щоб чоловік, який нею володів, не зупинявся якомога довше, але й отримав саме те задоволення, яке може дати жінка досвідченому й ніжному коханцю.
Раптом він вийшов із неї.
— Ти куди?
Він усміхнувся, потім тихо промовив:
— Ти ж знаєш, що жінка може відчути набагато більше?
— Говориш так, наче не чоловік. Арес, що з тобою? Іди до мене. Я хочу, щоб ти кінчив у мене... Зараз можна. Будь ласка...
«Боже, що зі мною коїться!» – промайнуло в її голові. «Прошу чоловіка, щоб він... Зовсім з‘їхала з глузду!»
Арес взяв її за руки й посадив навпроти.
— Дурненька. Зрозумій, чоловік завжди отримає своє, навіть якщо це задоволення досить примітивне. Я хочу, щоб тобі було добре.
— Ти ненормальний, чесно. Ти ж знаєш, скільки разів я вже кінчила? У мене ще ніколи в житті не було такого сексу!
Арес мовчав, щільно вдивляючись у її обличчя своїми сіро-блакитними очима.
— Довірся мені. У тебе ж є якісь свої фантазії?
— Як у всіх нормальних людей.
— Давай пограємо. Ти – не ти, а... Ну, ким хочеш бути?
— Ти божевільний... – Вона торкнулася його щоки кінчиками пальців.
— Мабуть... – Пальці Ареса почали ледве торкатися її лобка, ледь чіпаючи шкіру над волоссям. Ілона розплющила очі, вхопила його руку й потягнула донизу. Але він відвів долоню.
— Ти не відповіла.
— Гаразд. Я хочу... — Ілона згадала, як у далекому дитинстві випадково, одним оком, побачила якийсь еротичний (і тому вважався неймовірно забороненим — хоча тієї еротики там було не більше, ніж у гомерівській «Одіссеї») фільм про східну принцесу. Костюм акторки складався з купи прозорих покривал, які вона періодично ніби випадково роняла, відкриваючи погляду глядачів ділянки засмаглої шкіри. — Я хочу, щоб ти був слугою принцеси, яка через дурість вирішила використати тебе.
У Ареса були неабиякі акторські здібності. Його очі несподівано набули покірного виразу, сам він ніби зігнувся... І лише сталевий блиск десь у глибині зіниць видавав його справжню натуру, яку не приховає жодна гра.
Безперечно, це був лише театр двох акторів, але Ілона раптом відчула, як розпрямляються її плечі, гордо підіймається голова...
— Встань! — владно промовила вона.
Арес мовчки піднявся. Його член опинився на рівні обличчя дівчини. Вона взяла в руки чоловічий орган, і він перетворився на твердий стрижень. Ілона взяла його в рот і ледве прикусила край шкірки пеніса. По тілу чоловіка пробігла дрож. Вона лягла на ліжко, широко розсунувши ноги.
— Візьми мене. Зараз же. Я наказую!
Він увійшов у неї нерішуче, ніби справді соромився такого поводження. Рухався він теж ніби повільно й незграбно, але водночас акуратно підсуваючи партнерку ближче до диванного валика. Ілона навіть не помітила, як він перемістив її сідницями на цю височінь.
— Трахай мене! — Її заводив цей наказовий тон. Її збуджував сам факт, що вона керує цим чоловіком — пристрасним і ніжним одночасно. — Швидше! Ще швидше! Арес, та що ж ти зі мною робиш... Я... А-а...
Ілона не встигла сказати, що просто не встигає фантазувати. Те, що вона втілює свої найпотаємніші думки в життя, ніби піднімало її над землею. Відчуваючи оргазм за оргазмом, вона вже не думала про те, що відбувається навколо.
«Моя казка збувається», — спалахнуло в її голові з якогось дурнуватого бульварного роману, а вголос вона лише тихо повторювала:
— Ще, ще, ще... Мій чоловік, мій раб, мій володар...
Напівбред, що зривався з її губ, вже не належав їй. Це була якась інша Ілона — та, що дрімала в ній все життя й раптом отримала свободу. І зараз ця друга половина керувала розкішним жіночим тілом, що змінило безліч коханців: самовпевнених донжуанів і недосвідчених хлопців, ніжних і суворих, поспішних і розслаблених, студентів і бізнесменів. Ілона, яка провела в цій тілесній оболонці все життя, ніби відступила, поступившись місцем своїй божевільній другій половині — розпусній й шаленій, для якої секс був не частиною життя, а самим життям у всій його барвистій різноманітності.
Він грав із нею. Майстерно, талановито, щиро. Найкраще порно тут
paprikolu.net.ua. Усі божевільні сюжети з прочитаних книг і побачених фільмів поставали перед її очима, і вона просто втілювала їх у реальність. Цей дикий спектакль ніби змушував звичні стіни її кімнати змінюватися, як декорації: від непрохідних джунглів до кабіни пасажирського лайнера.
Коли Арес відправив її в черговий довгий пристрасний політ, вона відштовхнула його і вперше в житті попросила змилуватися:
— Коханий, зупинись! Я вже просто знесилена. Я хочу, щоб тепер ти... Будь ласка... Ну, скажи мені, чого ти хочеш?
Він пригладив рукою її розкуйовджене волосся і тихо відповів:
— Тебе.
Він стояв перед нею, весь у дрібних краплях поту, з напруженим органом. Вона опустилася перед ним на коліна, вже не думаючи про те, як раніше вважала цю позу дурною й принизливою. Взявши член у рот, вона почала облизувати його, тихо постогнуючи. Руки Ареса лягли їй на потилицю, і він почав допомагати їй. Його рухи ставали все сильнішими й різкішими. Він уже просто насаджував її рот собі на пеніс. І це заводило їх обох.
Вперед-назад, вперед-назад... Цей ритм збуджував і заворожував Ілону — і ту, що прокинулася в ній нещодавно, і ту цинічну, багату на досвід жінку, яку, здавалося, вже нічим не здивувати.
Струмінь гірко-солоної рідини вдарив їй у рот. З губ Ареса вирвався дикий пристрасний стогін — крик самця, що оволодів бажаною самкою. А Ілона ще міцніше притиснулася до нього, ковтаючи чоловіче сім’я. Ще зовсім недавно вона зареклася, що ніколи не робитиме такого...
— Дівчинко, ти чарівна. — Він поцілував її в щоку.
— А ти просто геній, — розсміялася вона. — Геній сексу. Тільки не думай, що тепер легко від мене відчепишся.
— Я це вже зрозумів. — Він попрямував на кухню. — І оскільки піду я від тебе не раніше завтрашнього ранку, то зварю-но ще кави.
Ілона пішла за ним. Арес стояв біля пальника і чаклував над кавоваркою.
— Ніколи не підозрювала, що таким збуджуючим може бути видовище голого чоловіка біля плити, — вона притулилася щокою до його спини.
— А я ніколи не підозрював, що поруч із такою жінкою можна просто пити каву, — у тон їй відповів Арес.
— Ну, ми ж і іншим займаємося, — щебетала вона.
Арес постукав ложкою об край кавоварки.
— Цікава річ, — задумливо промовив він. — Властивість чоловічої психології: зустрінеш таку жінку, як ти, на вулиці, проведеш її поглядом і подумаєш: «А хтось же її має!». І сам собі лестишся, думаєш, що якби така потрапила до тебе в ліжко, то ти б її добив за кілька годин. А на ділі виходить, що вимотуєшся миттєво.
— Молодий чоловік, ви напрошуєтеся на комплімент, — Ілона взяла чашку з кавою і сіла на стілець, закинувши ногу на ногу. Вона знала, що виглядає досить ефектно, особливо зараз, коли на ній був лише тонкий халатик. Арес провів поглядом за її рухом.
— Швидше допивай каву і марш у спальню! — несподівано різко сказав він.
— Ти що, знову хочеш? — Ілона кокетливо опустила очі вниз і зрозуміла, що питання було зайвим. На ходу скидаючи халат, вона рвонулася до спальні.
Коли Арес знову увійшов у неї, вона просто відключилася. Відчуття було таке, ніби її свідомість блукає десь далеко, і лише молоде, жадібне до любові тіло вдячно приймає чоловічі ласки. Ніби збоку вона чула свої пристрасні крики й хрипке дихання чоловіка.
Арес, мабуть, справді поставив собі за мету довести її до невідомої їй межі. Якесь неймовірне, шалене, феєричне відчуття, в яке злилася низка оргазмів, перетворило її тіло на один напружений тремтячий нерв, підключений лише до центру задоволення.
Він не надто балував її витонченостями. Банальна поза «він зверху — вона знизу» поступово перетворилася на гру м’язів двох молодих здорових тіл. Чоловік і жінка ніби злилися в єдине ціле.
І раптом із самого потаємного куточка свідомості Ілони спливла та мрія, яку вона гасила в собі, не давала вирватися назовні, давила з усіх сил. І дівчина зрозуміла, що не може опиратися своєму дикому бажанню.
— Зупинись. На мить...
— Так, мила...
— Почекай. Пограй зі мною ще. Тільки нехай це буде жорстка гра. Може навіть жорстока... Але я так хочу.
— Як скажеш.
— Це моя найпотаємніша фантазія. Я боюся її, Арес. І водночас хочу... Зараз.
Вона вислизнула з його обіймів і зникла у сусідній кімнаті. За хвилину Ілона повернулася в простому вбранні — легкій спідниці й маєчці. Від збудження й майбутньої гри її трясла дрібна дрож. Вона пильно подивилася на чоловіка.
— Зґвалтуй мене. — Вирвався у неї зітхання. — Зроби мене звичайною відтраханою дівчиною. Знущайся наді мною. Тільки грай так, щоб я сама повірила. Будь диким маніяком.
— Ти впевнена, що хочеш цього? — тихо запитав він.
Покірний погляд був німою відповіддю.
Арес із котячою пластикою зайшов за її спину й раптом різко схопив її за волосся, потім штовхнув до дивану. Ілона не втримала рівноваги, і він ухопив її за майку. Гучний тріск розриваної тканини супроводжувався коротким жіночим вереском, що перейшов у глухе мугикання: чоловік із силою затулив їй рот долонею.
— Ах ти ж, сученя... — Він зірвав з неї спідницю, навалився на дівчину всією вагою свого тіла й почав із силою розводити її міцно стиснуті ноги.
— Ні, ні, не треба... — Головою вона розуміла, що це гра, але тіло підкорялося рефлексам, закладеним природою.
Одною рукою він міцно схопив її за підборіддя, а іншою вже повноцінно господарював між її ніг.
— Отак уже краще, дівчинко. Зараз я тебе ґвалтуватиму. Довго й зі смаком. Ти навіть не уявляєш, як приємно не просто трахати таку кралю, а брати її проти волі. Ти лише вслухайся в це слово: «ґвалтувати». Не брати, не трахати, не мати, а зґвалтувати дівчину. Ох, як же ти зараз у мене завищиш!
Він увійшов у неї грубо, ніби прорізаючись крізь непрохідні хащі. І ця різкість від чоловіка, який щойно був ніжним і повільним коханцем, довела дівчину до межі шаленого збудження. Каскад оргазмів, що пройшов один за одним, стер на мить із її пам’яті все минуле. Більше не існувало жінки на ім'я Ілона. Залишилося лише оголене відчуття задоволення, що стискалося солодкою судомою по всьому тілу.
І вона завищала, як малолітня школярка, яку вперше затягли в кущі. Дикий звук, що піднявся з глибин легенів, вирвався з її горла й застиг на найвищій ноті.
— Сучка... Трахнута гола сучка, — примовляв Арес у такт своїм швидким рухам. — Люблю таких голеньких дівчаток. Вони так беззахисні у своїй наготі. Ці грудки... Ці волосики... Ці чарівні босі ніжки...
Можливо, Арес був психологом. Можливо, просто вжився у роль. Ілона десь чула, що такий словесний потік... навіть не еротики, а відвертого порно — характерний для маніяків. Але зараз їй хотілося лише одного — щоб він не зупинявся й продовжував свою божевільну гру.
— Давай, дівчинко, рухайся, достав мені задоволення, — він широко розвів її ноги. — Шкода, що ти не цнотлива. Ох, як же солодко зґвалтувати дівочку! А як би ти вигиналася, поки я рвав би твою тонку плівочку! Але нічого, я зараз тебе відтрахаю так, що тиждень відлежуватимешся!
...Ілона летіла крізь простір кудись у вишину, крізь зорі й галактики. Ця дика гра підвела її впритул до божевілля. Чіпляючись рештками розуму за вислизаючу реальність, вона розуміла: можливо, більше ніколи не відчує нічого подібного.
— Та ти ж вся мокра, шльондро! — Він вийшов із неї лише для того, щоб різко перевернути дівчину спиною догори.
...Ілона ніколи раніше не пробувала анальний секс. Але гра розігріла її, притупила біль, і тому, коли він вставив свій член у її маленьку дірочку між сідницями, вона відчула лише ніжне розтягнення — ніби щось м’яке й пружне повільно розширювало її.
У відблиску полірованої шафи вона побачила їхнє відображення. Вид самої себе, поставленої рачки, з чоловіком, що активно заганяв пеніс у її дупу, знову відправив її подорожувати до зірок.
...А потім вона просто заблукала в часі. Світ ніби перестав існувати.
«Я вмираю», — подумала вона, і одразу ж інша думка: «Ні, я народжуюся наново».
Відчуття було таке, ніби вона виринула з неймовірної глибини. Перед очима кружляв різноколірний хоровод, який поступово набував обрисів обличчя Ареса. Він знову перевернув її на спину, але тепер уже любив ніжно й обережно, вкриваючи її обличчя короткими гарячими поцілунками.
Вона подалася йому назустріч, відштовхнувшись від дивану, ніби намагаючись злетіти, як птах.
...Задоволення — гостре, як біль — вибухнуло десь внизу й потужною ударною хвилею розлилося по всьому тілі, перекриваючи всі інші почуття, звужуючи всесвіт до розміру гарячого вугільно-пульсуючого вогнища між ніг, спалюючи все дотла.
І звідкись згори, із зоряної туманності, вона чула стогін свого коханця. Стогін чоловіка, що вивергає сім’я в кохану жінку.
Небо впало на неї важкістю лебединої пір'їнки. Світ здригнувся й став на своє місце. Ілона тихо пробурмотіла — вже незрозуміло, Аресу чи собі:
— Усе. Спати. Я зараз і кроку не зроблю без допомоги.
І провалилася в темряву.
— Ну, а далі? — Я горіла від нетерпіння. — Це все дуже схоже на сюжет бульварного роману, а не на реальну історію.
— Іро, я не знаю... — Вона підняла на мене безпорадний погляд. — Він подзвонив наступного дня і сказав, що терміново вилітає у відрядження. З того часу — ні слуху ні духу. А з іншого боку... Ти ж знаєш, я завжди вважала, що казка має залишатися казкою. Інакше почнеться побут, який все руйнує. А так... У моєму житті трапилася подія, яку я буду згадувати до кінця своїх днів. Зрештою, він, можливо, одружений, а я була лише його іграшкою. Він подарував мені мить щастя, і воно тепер житиме у мене дуже довго. А може...
Дзвінок у двері обірвав її фразу. Вона кинулася була до виходу, але зупинилася.
— Іро, відчини. Я боюся — якщо там буде не він, у мене буде істерика.
— Добре. — Я чудово розуміла її почуття. Заглянувши у вічко, я побачила на порозі чоловіка у довгому пальті та широкополому фетровому капелюсі.
Я повернулася до кімнати.
— Знаєш, — сказала я. — Гадаю, тобі варто вийти самій.
Ілона одним ковтком допила вино й розмашисто шпурнула келих у камін.
— На щастя, — усміхнулася вона.
