Я не можу сказати, що дуже гарний, так, звичайний, нічим не гірший за інших. Я не був товстим, і не був худим, не був качком або дохляком, середнього зросту і звичайної статури. Хлопець із зростом 173 см. Єдина риса, що виділяє мене з усього класу в школі – окуляри, які я носив незважаючи ні на що. Мені завжди вдавалося спілкуватися з дівчатами і не соромитись їх. Вперше поцілувався по-справжньому я в таборі, з дівчиною зі свого загону, а на наступну зміну вже робив це з іншими. Не можу назвати себе бабником чи альфонсом, просто якось усе спонтанно, легко виходило.
Дівчину в спідній білизні я побачив у 7 класі. На той момент у нашій школі склалось справжнє кубло з розбишак та майбутніх злодіїв у один 11 клас, і якийсь з цих дибілів телефонував у пожежну рази 3 на тижні зі словами «у школі бомба». Дорослі дружно панікували, а ми тільки раді були, адже уроки зірвалися. Благо одна з дівчат нашого класу жила в 2 хвилинах від школи, і попередивши класуху, ми пішли до неї. Більшість нашої компанії вже втекла у невідомому напрямку. Нас лишилось четверо: я, Миха, Лера та господиня квартири – Віра. Дівчата були близькими подругами і всім було відомо, що вони часто ночували одна у одної, тому ми не здивувалися, коли обидві перевдяглися в домашній одяг. Після того, як дівчатка перевдяглися, ми увійшли до кімнати і одразу ж сіли за комп'ютер. Лера із Вірою пішли перекусити на кухню. За 10 хвилин дівчинки увійшли до кімнати з картами в руках.
- Хлопці, давайте в карти пограємо, - сказала Лера.
- На що? - Запитав Мишко.
- Просто так, - злегка засмутившись, відповів Віра.
- "Просто так" - не цікаво, - відповів я.
- Ну, а ви, на що пропонує? На бажання? - Сказала Віра тоном, який підкреслював весь ідіотизм гри "на бажання".
- Ну, на що ще? Давай на роздягання? Ми ж не діти, – швидко зреагував Мишко.
Я в цей момент підніс чашку чаю, зробленого дівчатками, до губ і поперхнувся. Мишко ж глянув на мене і підморгнув, мовляв «все одно злякаються». Мишко вже взяв свою чашку чаю і почав пити.
- А давайте, - з викликом відповіла Лера.
На цей раз поперхнувся вже Мишко. Довелося навіть кілька разів стукнути його по спині, щоб він відкашлявся. І варто було нам тільки підняти очі на дівчат, а вони вже сиділи на підлозі і роздавали карти. Домовившись про правила (хто програв, той знімає одну частину одягу на свій вибір), ми взяли карти і почали грати. Не можу сказати, що хтось із нас був професіоналом гри в «дурня», грали ми всі приблизно однаково.
Варто трохи описати дівчат, щоб ви мали уявлення про те, що в цей чудовий момент я відчував. Лера була нижче за мене ростом, з довгим волоссям до пояса, дуже милим обличчям, підтягнутою сексуальною попкою і грудьми третього розміру. Одягнена в той момент вона була в коротку спідницю, топік, колготки та спідню білизну. Віра ж була вищою за подругу, але все-таки нижчою за нас. Зачіску вона носила коротку, груди у неї були другого розміру, але попа була така ж прекрасна. Одягнена вона була в легінси та футболку. Ну і так само як у Лери, колготки та спідня білизна.
Почавши грати, ми з Мишком ще довго не могли повірити у своє щастя, адже якщо пощастить, то ми побачимо найкласніших дівчат у всій школі (на нашу думку) в нижній білизні, а то й голяка. Але ми не змогли зосередитись і перший раунд програв Мишко. Недовго думаючи, він зняв шкарпетки. Наступний раунд програв уже я і вчинив так само. Ми продовжили. Але нам чи то не щастило, чи ми не могли повірити своєму щастю, але я вже сидів без футболки, а дівчатка були повністю одягнені. У наступний раунд я не зрозумів, що сталося – чи дівчаткам набридло вигравати, чи вони здуріли, але настала їхня черга роздягатися. Лера сиділа без колготок, та й Віра теж збігала переодягнутися і повернулася до кімнати вже в одних легінсах. Але незабаром і Мишко залишився без футболки. У черговий раунд програла Лера і їй довелося зняти топік, на що мій член відреагував просто миттєво і стояв колом, а в роті з'явилася колосальна кількість слини. Під топіком у Лери був сексуальний мереживний чорний ліфчик і в мене відразу ж у голові виник образ трусиків із цього ж набору. Мені здавалося, що якщо хоча б трохи торкнутися мого члена, то я відразу б кінчив.
Але гра тривала і мені з Міхою (а як з'ясувалося набагато пізніше, дівчаткам теж) хотілося побачити більшого. І нам перло просто не реально, адже вже зовсім скоро і Віра зняла свою футболку, під якою опинився рожевий ліфчик. Живіт її був просто прекрасний, а в пупку блищав пірсинг. Але ніхто про це не знав, адже Віра зазвичай була скромною дівчинкою і навіть на фізру ходила у футболці. Обидві дівчинки відмовлялися роздавати карти, бо намагалися хоч якось прикрити свій бюст. Але після наступного раунду червоніти довелося вже мені, знімати штани довелося стоячи і мій член зрадливо видав моє збудження. Поки я стояв на ногах без штанів, мій член знаходився якраз на рівні обличчя Віри і нічого не приховуючи, я сів у позу лотоса, але постарався зробити це якнайшвидше. Дівчата почали посміхатися і не соромлячись дивилися мені між ніг.
– Що? Щось не так? - Сказав я, спробувавши надати голосу звичайний тон.
- Та ні… - відповіли дівчата хором і посміхнулися ще ширше.
Не можу сказати, що мій член якихось неймовірних розмірів, 19 см у довжину, але досить товстий, що, як я набагато пізніше дізнався, дівчата цінують. Мабуть, Мишкові не сподобалося те, що на мене випала більша частина уваги і в наступній грі він програв. Під час ритуалу звільнення від штанів, дівчата побачили ту саму ситуацію, що й у мене: відстовбурчені труси, але посмішки все одно не сходили з їх облич. Мишко сів так само, як і я і почав роздавати карти. У наступному раунді програла Віра. Вставши, вона пішла до іншої кімнати. Ми стали обурюватися, але почули тільки: «Я зараз прийду». Через хвилину Віра увійшла до кімнати, легінсів на ній не було, замість них на ній була трохи прозора пляжна хустка, яку вона пов'язала навколо пояса. Це хоч трохи й задовольнило нас, але ми все одно продовжили обурюватись, на що нам відповіли: «Виграєте та побачите».
- Ну що ж... Дивіться...
І знову гра продовжилася. І цього разу довелося роздягатися Лері, але вона вчинила так само, як і подруга. І хоч її хустка була прозоріша, все одно розгледіти до ладу нічого не вдалося. І нова партія зробила нам сюрприз. Знову програла Лера і вставши вона зняла з себе хустку, показавши нам чорні мереживні трусики боксери, які просто чудово виглядали на ній. У наступній партії програв Мишко, але він вирішив схитрувати так само, як і дівчатка. Він вийшов у коридор, а повернувся до кімнати, прикриваючись зошитом з математики.
- Думаю, Любов Пилипівна не буде дуже задоволена, - сказала Віра, засміявшись.
І знову програла Віра. Вона теж зняла з себе хустку і нашому погляду відкрилися зелені стрінги, не в колір ліфчика звичайно, але це було для нас взагалі не важливо. Порно розповіді українською ua.paprikolu.net. Я навіть не боявся програти, але все ж таки більше хотілося побачити дівчат. Вони були поголені скрізь, ніби готувалися до цієї гри із самого початку. Коли я почав роздавати карти я ніби випадково доторкнувся до ноги Віри. Її шкіра була настільки гладка, що на мить мені здалося, що мій член розірветься, але по її тілу трохи пробігли мурашки і подивившись на неї, я побачив, як вона почервоніла і трохи мені посміхнулася. Я сидів з нею поруч, тож до кінця гри ще кілька разів торкнувся її ніжної шкіри. Але завдяки тому, що я сидів поряд з нею, я встигав і підглядати в її карти, і вона програла. Було видно, що кров прилила до її обличчя на стільки ж, як і до мого члена. Подивившись на Мишка, я побачив лише дурну усмішку на його жадібному обличчі, хоча в цей момент я, гадаю, був нічим не кращий. Але Віра мабуть все-таки трохи злякалась.
- Та гаразд тобі, знімай вже.
Але сказав це не Мишко, як я спочатку подумав, а Лера. Ми з Мишком відкрили роти і з подивом подивилися на Леру, у якої в очах читалася явна хіть. На місці, де була її заповітна щілинка, чорні трусики стали ще чорнішими, і я зрозумів, що Лера явно тече. Ну а щось сказати про Віру я не міг, адже вона сиділа на колінах. Але мабуть вона теж була збуджена і таки зняла ліфчик. Це було найпрекрасніше, що я колись бачив. Її соски були чималими і вже стояли. Я дуже хотів накинутися на неї і вилизати кожен міліметр її тіла, але все-таки взяв себе в руки. Мої та Мишкові очі не відривалися від грудей Віри, і цього разу була черга Лери ревнувати. Віра сиділа і намагалася прикритися, але довго так сидіти вона не могла і нарешті забила на все це і взяла карти в обидві руки. Наступна гра пройшла, як у тумані, але коли ми зрозуміли, що програла Лера, ми всі подивилися на неї, і вона не забарилася.
- Вір, допоможи мені, - сказала Лера.
Дівчатка, мабуть, зовсім збудилися і були готові на все. Лера піднялася, за нею піднялася і Віра та допомогла подрузі зняти ліфчик. Я ніколи в житті не бачив таких великих ореолів (а я дивився досить багато порнухи в той час…). Але дівчатка спокійно сіли та почали роздавати карти. Мало того, що я був просто загіпнотизований грудьми, то ще й з картами не пощастило. Я не міг зосередитися і зрештою програв. Дівчата посміхнулися у всі 32 зуби.
– Ну. Твоя черга показати нам щось новеньке ... - сказала Віра дивлячись далеко не на моє обличчя.
Мені було не те, що соромно, а боязко – раптом засміють. «Я що, гірше за них?», промайнув у голові дивний голосок. Вставши, я подивився на обох дівчат і побачив у них не вогник, а просто пожежу. Взявшись за пояс своїх боксерів, я нахилившись, зняв їх. Член стояв колом, крайня плоть злегка відкривала голівку. "Ну ось ... Твої однокласниці - перші, хто побачив твій член ..."
– Непогано… – посміхнулася Віра.
Обидві дівчини прискіпливо розглядали мій член, а я просто сів і почав роздавати карти. Я навіть не уявляю, наскільки червоним було моє обличчя, а Віра не відводила очей від мого прутня. Тож я навіть не здивувалася, коли вона програла. Трохи посидівши, вона встала, взялася за краєчок своїх трусиків і…
- I believe I can fly, I believe I can touch the sky…
То був телефон Віри. Вона швидко вибігла до коридору і до нас почувся голос.
- Так, Віро Борисівно. Так. Добре. Щас будемо. Вибачте.
Дівчина швидко увійшла до кімнати і почала шукати свій одяг.– Це Віра Борисівна! Зі школи зняли евакуацію і вона вимагає, щоб ми через 5 хвилин зібрались в класі!
- ТВОЮ Ж ДИВІЗІЮ! - Сказав Мишко. І я цілком поділяв його почуття, але не через те, що ми боялися гніву класної керівниці, а через те, що не побачили того, чого так хотіли… Ми швидко одяглися і пішли до школи.
Далі буде…
P.S. Історія ґрунтується на реальних подіях, зі зміною імен.