Скільки я себе пам'ятаю - в моєму житті завжди був чоловік, але якого я могла спиратися. У буквальному розумінні цього слова. Він був ідеальний в усьому: зовнішність, розум, кмітливість, азарт, харизматичність. Словом - ідеал. Але навіть у цього ідеалу були свої таємниці. Я жила не зовсім звичайним життям. Леді, аристократичного походження, яку з дитинства привчали бути ідеальною в усьому: шахи, вишивання, підтримка розмов на політичні теми. Скільки я себе пам'ятаю, мене усе завжди дратувало. І я б втекла з будинку незабаром, коли б не наш дворецький. Так, він мені подобався, притягав, але чим саме - я не була упевнена. Була в нім якась сила, сила притягувати до себе людей...