Чисте повітря глибинки їй було певно на користь. Навіть через кофточку можна було визначити розмір її грудей - точно не менше третього-четвертого. Зі стану істуканізму мене вивів голос Катерини... - Андрію! Лара. З цими словами вона кинулася нам на шию, притиснувшись щільно всім тілом, чмокнула мене в кут рота, від чого я відчув зрадницьке ворушіння у штанях...

Ориг. назва фільму: "Jeune et Jolie"

Нарешті двері ліфта відчинилися, Микола увійшов до кабіни та натиснув кнопку свого поверху. У цей час скрипнули вхідні двері й увійшла сусідка. Де вона живе, він не знав, просто бачив її пару разів на тиждень - непримітно одягнену, в окулярах, віталася вона трохи помітним кивком голови й волоссям вогняно-рудого кольору. Через колір її волосся він, власне, її і запам'ятав. Пригальмувавши носком черевика двері, він дочекався поки вона увійде, хоча, чесно кажучи, не любив попутників у ліфті. - Вам на який..?

Біля ресторану стояло кілька дорогих автівок, невелика група чоловіків і жінок стояла біля входу, вони палили і, судячи з усього, були добряче напідпитку. Жінки голосно сміялися, чоловіки теж тихо підхихикували, причому, практично не розмовляючи, на той час їм цього було вже не треба для веселощів. Я йшов по стежці через парк перед рестораном, в темряві я побачив жіночий силует, вона стояла, тримаючись за гілку дерева, почувши мої кроки, повернула голову в мій бік, і низьким трохи хриплуватим голосом, заплітаючись, сказала: «Андрію Вікторовичу, я вже йду. Казала не треба мене поїти»...