Саме намічався фуршет з нагоди дня народження директора. Вранці я відзвітував перед ним, сказавши, що закінчив зводити баланс і все гаразд, а відділ Ніни навіть відзначився. Після цих слів я вже не міг би зробити Ніні нічого поганого, не заплямувавши свою репутацію бухгалтера. Я зважився на відчайдушний крок. Після того, як багато чого з'їли та майже все випили, почалися танці. Я з ревнощами стежив за Ніною, взутою в ті найулюбленіші мною високі чобітки, що танцювала з іншими чоловіками. У цей день на Ніні на додачу до ботфортів був одягнений шкіряний костюм такого ж кольору, як і її чобітки, що складався з піджака та короткої обтягуючої її тугі сідниці спідниці, край якої якраз проводився над верхом її чобіток, дозволяючи бачити при кожному Ніниному кроці чорний нейлон панчіх...